Географія 10-А клас
Мета: сформувати знання про сучасні проблеми взаємодії суспільства і природи, про історію виникнення та становлення концепції сталого розвитку; навчитися аналізувати інформаційний матеріал, висловлювати власну думку, визначати прийнятні для себе і суспільства дії щодо зменшення забруднення середовища;
Дякую, що протягом дистанційних уроків
ви були старанними учнями!
До зустрічі в новому навчальному році!
Бережіть себе та своїх близьких!
З повагою, ваш учитель!
Мета: називати глобальні проблеми людства; уміти навести приклади конфліктонебезпечних регіонів Європи та світу; схарактеризувати поширення глобальних проблем та їх прояв на території України, складники та основні положення концепції сталого розвитку; проаналізувати сутність, причини виникнення, особливості розвитку сучасних глобальних проблем; показувати на карті країни, що володіють ядерною зброєю, найбільші у світі райони екологічної катастрофи.; оцінювати наслідки прояву глобальних проблем для окремих регіонів і країн світу, роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язанні ; обґрунтовувати можливі шляхи подолання глобальних проблем.
v *Виконайте дослідження, створіть міні-проєкти за темами (на вибір):
«Ядерна війна та її наслідки»;
«Глобальний тероризм та шляхи боротьби з ним»;
«Глобальне потепління та його причини»;
«Антропогенні відходи та проблеми їх утилізації»;
«Поширення небезпечних хвороб – загроза існування людства»;
«Прояв глобальних проблем в Україні».
Опрацювати параграф 44 підручника
Підготуватися до узагальнення за темою "Африка". Параграфи 39-44.
1. Опрацювати параграф 43 підручника.
2. Виконати тести на платформі за посиланням:
1. Опрацювати параграф 42 підручника.
2. Підготувати презентацію на тему: "Туристичний Єгипет."
Опрацювати лекційний матеріал.
1. Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки визначають декількома чинниками.
По-перше, значну роль відіграють природні умови та ресурси, які створюють
певне територіальне середовище. Люди, де б вони не мешкали, повинні
працювати. Отже, наявність сприятливих природних умов визначає проживання в
тому чи іншому регіоні людей, які починають розвивати господарську діяльність.
По-друге, у місцях, де виявлені й видобуваються ті чи інші мінеральні ресурси, теж
виникають зони економічної активності.
Значну роль
у розвитку економіки відіграє вигідне
географічне положення регіону. Щодо цього в Африці перевага належить
приморським регіонам та острівним країнам і територіям.
За допомогою політичної карти світу назвіть країни Африки, що не мають
виходу до океанів і морів. Поясніть, як впливає на розвиток цих країн їхня
ізольованість від моря.
Економіка
розвивається за допомогою багатьох інших чинників, наприклад ефективного
управління державою, рівня корупції, освіти й культури населення, національних
традицій. В Африці також значний вплив на розвиток економіки мають військові
конфлікти, тероризм тощо.
Найвищий
рівень економічного розвитку має субрегіон Південна
Африка. Саме тут розміщена найрозвинутіша країна материка ПАР. Загалом
у цьому субрегіоні найсприятливіші в Африці природні умови для життя й
господарської діяльності людини та величезні запаси мінеральних ресурсів, що
створюють об’єктивну базу для розвитку всіх галузей економіки. Саме в ПАР
найбільше розвинені всі три сектори економіки, насамперед третинний.
Первинний сектор : с/г- вівчарство; рибне господарство; видобування
–алмази, золото, платина , уран.
Вторинний сектор : кольорова металургія(мідь, нікель, цинк, свинець),
машинобудування, хімічна промисловість, легка, харчова.
Друге місце
за рівнем економічного розвитку в цілому належить субрегіону Північна Африка. Надзвичайно
вигідне економіко-географічне положення дає можливість розвивати взаємовигідне
співробітництво з Європою. Субрегіон характеризується значною
соціально-економічною самобутністю, де арабське населення впродовж багатьох століть
пристосовувалося до екстремальних умов життя та господарської діяльності в
умовах пустелі. Великі запаси енергоносіїв створюють у субрегіоні умови для
економічного зростання, а значна історико-культурна спадщина — для розвитку
третинного сектора економіки. Наприклад, в Алжирі будують лікувальні комплекси
з використанням 70 термальних джерел , що створить понад 2 тис. додаткових
робочих місць для місцевого населення.
Первинний сектор: с/г – цитрусові, бавовник, фініки, рибне господарство;
видобувна – нафта, природний газ, фосфорити.
Вторинний сектор: виробництво нафтохімічної та хімічної продукції
(добрива) , електротехніка, легка , харчова промисловості.
Третинний сектор : туризм, транспорт (Суецький канал)
Західна
Африка теж має дуже вигідне географічне положення й природні
ресурси для розвитку економіки. Несприятливим для життя є вологий
екваторіальний та субекваторіальний клімат, поширення мухи цеце, СНІДу й інших небезпечних
інфекційних хвороб серед населення.
Первинний сектор : с/г – кава, какао, фрукти, бавовник, арахіс; лісове
господарство; видобувна: нафта, природний газ, залізна руда, марганець, алмази,
уран, фосфорити.
Вторинний сектор : чорна, кольорова металургія, виробництво
нафтопродуктів, каучуку.
Східна
Африка теж має вигідне географічне положення. Тут
переважають сприятливі природні умови й багаті природні ресурси. Величезних
збитків економіці завдають політична нестабільність у регіоні, військові конфлікти
та тероризм, мільйони біженців, пірати Сомалі. У цілому субрегіон має значні
потенційні можливості для власного господарського розвитку. Найбільшою мірою це
стосується подальшого освоєння території для розвитку власної енергетики та
третинного сектора економіки, а в ньому — рекреації й туризму.
Первинний сектор: с/г – кава, чай, фрукти, овочі, ваніль, квіти; рибне
господарство; видобувна – золото, платина, олово, мідні руди, нафта.
Вторинний сектор : електроенергетика, кольорова металургія(мідь, нікель), нафтопереробна,
легка, харчова промисловості.
Найнижчий
рівень економічного розвитку характерний для субрегіону Центральна Африка. Головна причина полягає в тому, що ці
країни віддалені від морів та океанів. В історичному сенсі субрегіон почав
розвиватися найпізніше, хоча й найбільше зберіг власну самобутність. Саме тут
знаходяться найбідніші країни материка та світу: Чад, ЦАР, Південний Судан з
його майже постійними військовими діями.
Первинний сектор : с/г – кава, какао, бавовник; лісове господарство; видобувна
– нафта, алмази, золото, уран.
Вторинний сектор : кольорова металургія, виробництво нафтопродуктів.
Легка, харчова промисловості.
2. Особливості участі окремих субрегіонів Африки в міжнародному поділі
праці визначає різний
рівень їхнього економічного розвитку й структура господарства. У цілому всі
субрегіони Африки постачають на світовий ринок продукцію гірничодобувної
промисловості. Щоправда, кожна частина Африки робить у це власний внесок.
Північна та Західна Африка
поставляють нафту й газ, Південна та
Західна — золото, алмази й дорогоцінне каміння. Центральна Африка постачає мідну руду. Майже скрізь
видобувають руди кольорових металів. м
Північна та Південна Африка експортують
у великих кількостях плоди цитрусових дерев, виноградні вина, тютюн. Країни Західної та Східної Африки
постачають на світовий ринок какао-боби, каву, бавовник, тропічну деревину
тощо. Узагалі Тропічна Африка відома у світі як постачальник, окрім кави та
какао, також арахісу, натурального каучуку, пальмової олії, чаю та спецій.
3. Зв’язки України з країнами Африки. На
міжнародному ринку товарів і послуг африканські країни й Україна не є
конкурентами, що створює особливе підґрунтя для подальшого розвитку їхніх
відносин.
У цілому
Україна має значне позитивне торговельне сальдо з цим материком. Майже 40 країн
Африки підтримують постійні торговельно-економічні та науково-технічні зв’язки
з нашою державою. Основними торговими партнерами України впродовж багатьох
років є Єгипет, Ліберія, Гвінея та Марокко. З Африки Україна отримує переважно
продукти тропічного землеробства (банани, каву, рис, арахіс, какао-боби),
боксити й інші руди, шлаки та золу. Натомість до країн цього материка ми
відправляємо різноманітну промислову продукцію (чорні метали, залізничні
локомотиви, машини, обладнання, хімікати та мінеральні добрива) і продовольство
(молочну продукцію, зернові, пшеницю та ячмінь, олію, майонез).
Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф 41 підручника.
2. Скласти опорний конспект.
Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф 40 підручника.
Робота з картами атласу
Завдання. Назвіть субрегіони Африки та найбільші країни, що входять до їх складу.
1. Північна Африка — Алжир, Єгипет, Марокко, Лівія, Судан, Туніс.
2. Східна Африка — Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Мадагаскар, Сейшельські Острови, Сомалі, Танзанія.
3.
Західна Африка — Гана; Гвінея, Нігерія, Сенегал.
4. Центральна Африка — Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго.
5. Південна Африка — Намібія, ПАР.
Омивається Атлантичним
океаном, Середземним морем, Індійським океаном,Червоним морем;
берегова лінія порізана слабо, мало зручних заток і бухт; наближеність до Європи
та Азії; Гібралтарська протока, Суецький канал.
Завдання.
Охарактеризуйте
та порівняйте ЕГП субрегіонів Африки. Зробітьвідповіднівисновки.
Політична карта
Запитання.
Пригадайте,
які європейські держави мали колонії на африканському континенті.
Наймолодший регіон світу.
Понад 60 держав і залежних країн. У
минулому майже всі африканські держави були європейськими колоніями (Франції,
Великої Британії, Бельгія, Португалії, Німеччини, Іспанії, Італії).
Процес формування політичної карти триває (Південний Судан — 2011 р.).
Більшість
— унітарні республіки з президентською формою правління (часто прихована
диктатура). Федеративні: Нігерія, Ефіопія, Сомалі, Південний Судан,Судан.
Конституційнімонархії: Марокко, Лесото, Свазіленд.
Типи країн за рівнем економічного розвитку
Південна Африка — «переселенська країна», однак порівняно
з Австралією, або Новою Зеландією рівень розвитку економіки та показники ВВП на одну особу значно менші.
Всі інші держави — країни, що розвиваються. З порівняно зрілою
структурою господарства: Єгипет, Марокко, Туніс; нафтодобувні країни: Нігерія,
Алжир, Лівія. Найбідніші:
Сомалі, Ефіопія, Південний Судан, Демократична Республіка Конго, Нігер, Руанда,
Танзанія.
Райони збройних конфліктів, проявів тероризму
Прикордонні суперечки: між Сенегалом і Мавританією, Лівією
й Чадом, Сомалі та Ефіопієютощо. Прояви сепаратизму та тероризму: Руанда,
Лівія, Ангола, Сомалі, Судан, ДРК, Сьєрра-Леоне.
Причини конфліктів в Африці
1)
колоніальне минуле, проведення кордонів без урахування етнічних кордонів;
2)
етнічна та релігійна строкатість;
3)
боротьба за ресурси;
4)
економічна відсталість;
5)
політична незрілість;
6) втручання «третіх сил» (найвпливовіших держав та угруповань світу).
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Підручник, опрацювати § 39.
2. Дослідження. Кордони на політичній карті Африки: особливості делімітації та демаркації.
Бразилія межує з країнами, що розвиваються, які мають
різний рівень економічного розвитку, й активно співробітничає з ними. Бразилія
– морська держава: третина її кордонів проходить узбережжям Атлантичного
океану.
Природні умови Бразилії в цілому сприяють освоєнню
території. У рельєфі переважають рівнини.Клімат більшої частини країни дуже
теплий і вологий.
Природні ресурси дуже значні.
Крім неосяжних лісів, найбільших річок, родючих ґрунтів й
унікального тваринного світу, природа «нагородила» надра Бразилії
різноманітними корисними копалинами, серед яких кам’яне вугілля, залізні,
марганцеві, уранові, вольфрамові, хромові руди, золото тощо.
Водні ресурси значні, але освоєні поки що мало. Багато судноплавних річок. Порожисті річки Бразильського плоскогір’я багаті на гідроенергоресурси. На них збудовано одні з найпотужніших у світі ГЕС.
Українська імміграція до Бразилії розпочалася понад 125
років тому. Сьогодні в Бразилії мешкають близько 500 тис. етнічних українців, з
них 400 тис. – у південному штаті Парана. Відзначаючи внесок української
громади в розвиток Бразилії, влада саме в цьому штаті виступила з ініціативою
щодо започаткування відзначання Дня українського іммігранта. Це було підтримано
центральною владою, і з 2010 р. започатковано відзначення 24 серпня як
Національного дня української громади в Бразилії.
Бразилія – індустріально-аграрна країна, яка завдяки
передовим технологіям, іноземним інвестиціям і кредитам високорозвинутих країн
досягла значних успіхів у створенні сучасного промислового виробництва. Серйозні
інвестори давно почали вкладати кошти в економіку Бразилії. Видобуток корисних
копалин, інформаційні технології та промислове виробництво – все це традиційні
сфери капіталовкладень.
Бразилія перетворилася з аграрної на нову індустріальну
країну. Нині понад половину ВВП країни припадає на сферу послуг. (промисловість
трохи більше ніж 20%, сільське господарство – близько 6% ВВП країни). В
Бразилії розвивається фінансова
діяльність. Активно реформується банківська сфера. Швидко розвивається система
освіти. Університет Сан-Паулу входить до топ-200 найкращих вишів світу. Міжнародний
туризм є одним з ключових напрямів бразильської сфери послуг. У країні добре
розвинуто громадське харчування, готельне господарство, індустрія розваг та ін.
1. Опрацювати параграф 38 підручника.
►► Географічний диктант «Канада»
Вставте пропущені слова:
1. Площа Канади становить...
тис. км2.
2.
Населення Канади,., мли осіб.
3.
За національним складом країна — ...
4.
Канада забезпечена такими ресурсами, як ...
5. Господарство країни
має... оснащеність.
6.
Тип господарства Канади— ...
7. 90 % продукції виробляють
у межах... промислового поясу.
8.
Галузі спеціалізації Канади ...
9. Більшість енергії
виробляється на ... електростанціях.
10.
У машинобудуванні значна частка належить ...
11.
У Канаді створений потужний хімічний комплекс, який
випускає ...
12.
В агропромисловому комплексі зайнято майже... економічно
активного населення.
13.
Назвіть найбільші промислові центри та їх головну
спеціалізацію.
Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф 37 підручника.
Валовий
національний продукт (ВНП) країни у поточних цінах становить понад 14 трлн дол.
Для її господарства характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв,
їх величезні розміри, новітні техніка, технологія та організація праці,
високий освітній рівень населення. І хоча темпи економічного зростання США в
ХХІ ст. істотно знизилися, їх економіка залишається провідною у світі.
Майже
2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері, 0,6 % — у добувній, 19 % — в
обробній промисловості, 6 % — у будівництві, 6 % — на транспорті, у сфері
зв’язку і в комунальному господарстві, 2,7 % — у сільському господарстві, на
лісорозробках і в рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним
і відповідає сучасним вимогам.
Ринкова
економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну
власність. Державна власність включає інфраструктурні об’єкти (транспортні,
комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно, їй
належить майже 1/3 площі країни. Вирішальну роль у матеріальному виробництві
відіграють великі корпорації. Створений транснаціональними корпораціями
«комплекс закордонних підприємств» використовує додаткові трудові ресурси
робітників і службовців, за кількістю рівний половині зайнятих в обробній
промисловості США. На частку ТНК припадає до 2/3 зовнішньоекономічного обороту
США.
Дрібна
приватна власність особливо поширена в торгівлі, громадському харчуванні й
обслуговуванні.
Засобами
державного впливу на всю економіку є оподаткування, дозвіл або заборона,
субсидії, закупки продукції, регулювання цін і умов діяльності. Важливим для
країни галузям надається пряма державна допомога. У 80-ті роки таку допомогу
одержали автомобільні корпорації, що опинилися в скрутному становищі внаслідок
японської конкуренції. Важливою частиною господарства стали наукові
дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та
університети. Характерною ознакою США є наявність величезного
військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне
значення для цілих галузей та територій.
Промисловість
США характеризується повнотою галузевої структури, високою забезпеченістю
природними ресурсами і кваліфікованою робочою силою, розвиненою
науково-дослідною базою, а також значною концентрацією капіталу і виробництва.
Завдання 1. За картами атласа, текстом підручника, таблицями, діаграмами охарактеризуйте провідні галузі промисловості США.
У
результаті структурної перебудови промислового виробництва прискореними
темпами розвиваються електроенергетика, машинобудування та хімічна
промисловість. Їх сукупна частка у продукції промисловості США перевищує 50 %,
на них припадає до 60 % усіх інвестицій у промисловість.
За
запасами енергоресурсів та їх видобутком США посідають одне з перших місць у
світі. Частка США у світовому видобутку нафти становить 11 %. Найбільшими
районами видобутку нафти є південно-західні штати — Техас, Луїзіана, Оклагома,
Нью- Мексико (постачають майже половину нафти, що видобувається в країні),
Тихоокеанське узбережжя у штаті Каліфорнія, Північна Аляска.
США
також володіють найбільш розвиненою нафтопереробною промисловістю.
Нафтопереробні заводи наближені до промислових вузлів Північного Сходу,
портових центрів, вздовж трансмагі- стральних нафтопроводів.
За
видобутком природного газу США — один з лідерів у світі. Більшість родовищ
територіально збігаються із нафтоносними районами, відкриті у районі Скелястих
Гір.
Найстарішим
і найголовнішим районом видобутку вугілля є Аппалацький, за останні десятиріччя
значно зріс видобуток вугілля у гірських штатах.
Запаси
бурого вугілля сягають 460 млрд т. Вони розміщуються переважно у південних
штатах та у районі Центральної Півночі США.
США є найбільшим у світі продуцентом електроенергії. У структурі виробництва електроенергії найбільший відсоток припадає на теплові — 68,6 % й атомні — 20,2 %. Потужності АЕС становлять 32,5 % світових потужностей атомних електростанцій. Зараз у США діє близько 80 АЕС.
Металургійна
промисловість США базується на великих запасах залізних руд у районі озера
Верхнє і коксівного вугілля Аппа- лацького басейну. Використовуються також
імпортні руди з Канади, Венесуели, Бразілії.
Основний
район чорної металургії країни — Приозерний. У кольоровій металургії США
важливе місце посідає виплавлення алюмінію, в тому числі із брухту (1-е місце
у світі). Заводи повного циклу працюють у районах, забезпечених дешевою
енергією,— на ГЕС річок Колумбія і Теннессі. США посідають також перші місця
за виробництвом олова, свинцю. На базі власних родовищ виплавляють мідь у
Приозер’ї. За останнє десятиріччя виплавлення кольорових і рідкісних металів
перемістилося у морські порти переважно Атлантичного узбережжя (Нью-Йорк,
Філадельфія, Балтимор), де переробляють імпортну сировину. Перспективним
районом для розвитку кольорової металургії є Аляска, де знаходяться родовища
кольорових металів.
Сучасна
структура хімічної промисловості спрямована на виробництво полімерних
матеріалів (синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас і синтетичних
смол). Потужні підприємства галузі функціонують у Лос-Анджелесі, Сан-Франціско.
Заводи, що виробляють хімічні добрива, розміщені по всій території США.
Машинобудування є провідною галуззю промисловості США, це майже 40 % промислової продукції. США, як Німеччина і Японія, мають повну номенклатуру машинобудівного виробництва. Саме в Детройті, столиці автомобілебудування США, виник перший (в XIX ст.) найбільший світовий осередок автомобільної промисловості. Тут складається понад 3 млн автомобілів щороку. Великими сучасними центрами автомобілебудування є також Нью-Йорк, Сент-Луїс, Канзас-Сіті, Флінт, Атланта, Лос-Анджелес, Лансінґ, Даллас-Форт-Уейн, Балтімор та ін. Найбільшими є автомобільні монополії «Дженерал моторз» і «Форд моторз».
Важливою
галуззю машинобудування США є авіаракетокос- мічна промисловість, центри якої
розмішуються у Тихоокеанських штатах (Каліфорнія, Вашинґтон). У центральній
частині країни до важливих центрів належать Сент-Луїс, Колумбус, а на
північному сході — Нью-Йорк, Бостон, Гартфорт (центр виробництва авіадвигунів).
Великою корпорацією, що домінує в авіа-бізнесі, є «Боїнг» (м. Сіетл).
Підприємства
електротехнічної та електронної промисловості сформувалися у великих міських
аґломераціях півночі і північного сходу США, а також в районі Лос-Анджелеса,
Далласа, Х’юстона, Нового Орлеана. США утримують лідерство за виробництвом
комп’ютерів, випускаючи більше половини всіх ЕОМ світу.
З-поміж
галузей легкої промисловості США найбільш розвинені текстильна і
шкіряно-взуттєва.
Харчова
промисловість роззосереджена на всій території США. До важливих галузей
харчової промисловості США належать м’ясна, молочна, консервна, борошномельна,
а також виробництво алкогольних та безалкогольних напоїв.
Сільське господарство
Сільське
господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на експорт. Цьому
сприяє природне середовище й ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин
обробляє 1 гектар землі, то один фермер США — 50-60 гектарів. Американські
ферми високомеханізовані, мають прекрасну енергетичну, інфраструктуру і
наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд уже протягом кількох
десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії. Більша частина товарної
продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують
найману робочу силу.
Частка
сільськогосподарського виробництва у ВВП становить близько 2 %. Для сільського
господарства США загалом характерно домінування тваринництва (52 %).
Різноманіття
природних умов, розвиток транспорту, висока товарність створили передумови для
доволі вузької спеціалізації не лише окремих ферм, а цілих районів, які в США
прийнято називати «сільськогосподарськими поясами».
Завдання 2. За картами атласа, текстом підручника, таблицями, діаграмами визначте основні напрями рослинництва США і райони розміщення основних культур.
Уздовж
кордону з Канадою, від озера Верхнє до Кордільєр, проходить «пшеничний» пояс.
Південніше від нього, між Великими озерами і рікою Огайо на сході, через міста
Сент-Луїс і Канзас-Сіті на півдні і до Кордільєр простягається
«кукурудзяно-соєвий» пояс. Середньоатлантичне узбережжя, середні і південні
Аппалачі та рівнини, що до них прилягають, — це колишній «тютюновий» пояс.
Півострів Флоріду і узбережжя Мексиканської затоки охоплює «бавовняний» пояс.
Передгір’я Кордільєр використовуються як пасовища.
США
виробляють понад 16 % зерна у світі. У структурі валового збору зернових
найвагоміше значення мають кукурудза (1-е місце у світі) і пшениця (3-є
місце).
Валовий
збір зерна — 62,7 млн т — третій показник у світі після Китаю та Індії.
Важливою
кормовою культурою є соя, яку вирощують у більшості районів, придатних для
рільництва (1-е місце у світі).
У
посушливій південній частині Великих рівнин культивують посухостійку кормову
культуру — сорго (22,5 % світового виробництва). Товарний збір рису становить
понад 9 млн т. Арахіс вирощують переважно у південних штатах (Джорджія).
Плантації
цукрової тростини поширені у Флоріді, Луїзіані, а також на Гавайських островах.
Цукровий буряк вирощують у Каліфорнії, Айдахо, Північній Дакоті і Міннесоті.
За врожайністю цієї культури США посідають 3-є місце у світі після Франції і Німеччини.
Овочівництво,
картоплярство і садівництво переважно зосереджені у західній частині США,
Флоріді, на узбережжі Великих озер.
Тваринництво
США характеризується м’ясним напрямом, орієнтуючись переважно на внутрішній
ринок. За поголів’ям великої рогатої худоби США посідають 4-е місце у світі, а
свиней — 2-ге. У США інтенсивно розвивається птахівництво, особливо промислова
відгодівля м’ясних курчат (бройлерів).
США
— одна з найбільших риболовних країн світу.
Залізниці
побудовані ще в минулому столітті, їх довжина навіть зменшується. Практично
немає населених місць, у тому числі й ферм, до яких не були б прокладені дороги
з твердим покриттям. Найбільш ефектний вигляд має система швидкісних автострад
— хайвеїв. Загальна довжина їх становить майже 70 тис. км. Залізниці й
автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, які
дістали назву «транспортних коридорів».
З’єднані
між собою каналами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія утворили
найдовший у світі внутрішній водний шлях. Поглиблення каналів на річці Св.
Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж
до Чікаґо і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського
узбережжя США. Розгалужена мережа трубопроводів з’єднує місця видобутку та
споживання нафти й газу. Густота транспортної мережі є найбільшою в східній
частині країни і в Каліфорнії.
США
мають значний торговий флот. Найважливіші системи морських портів сформувалися
навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х’юстона і Лос-Анджелеса.
Насиченість
країни автомобілями є найвищою у світі — 500 одиниць легкових і 200 одиниць
вантажних на 1000 жителів. Усього на ходу в країні майже 180 млн автомобілів, у
тому числі — 125 млн легкових. Власна автомашина стала традицією і передумовою
суб- урбанізації.
За
насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків і кількістю
перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Аеропорти Чікаґо, Далласа,
Атланти і Лос-Анджелеса вважаються чотирма найбільш завантаженими у світі.
Сфера
зовнішньоекономічних інтересів країни торкається всього світу. Основною формою
зовнішньоекономічних операцій США є вивезення капіталу. Оборот підконтрольних
американському капіталу зарубіжних підприємств перевищує 1,5 трлн дол., що
удвічі більше за експорт товарів із США. Ввезення іноземного капіталу становить
понад 100 млрд дол. щорічно. Іноземці купують у США облігації, акції, землю, нерухомість.
Важливою
статтею зовнішньої торгівлі США є торгівля ліцензіями на право користування
новими технологіями, дорогими машинами, інструментами, американськими методами
управління і на прокат кінофільмів.
За
обсягом зовнішньоторгового обороту країна перевершує всі інші країни світу:
експорт оцінюється в 687,7 млрд дол., імпорт — в 1165 млрд дол. (2005 р.).
Країна
експортує виробниче обладнання і машини, літаки і аерокосмічну техніку, зброю,
вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн, цигарки. Як експортер
наукомістких товарів, патентів та інформації США — поза конкуренцією. Держава
імпортує нафту і нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку і вироби,
газетний папір, продукти тропічного землеробства. Широкий імпорт трудомістких
виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю
американської робочої сили. Головними торговельними партнерами США є
індустріально розвинені країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих
приватних інвестицій є Канада і Латинська Америка.
Зовнішньоекономічні зв’язки США та
України
Сполучені Штати Америки є стратегічним партнером України. Цей вибір зумовлюється виключно значною роллю США у світовій економіці й політиці.
За даними державного департаменту США, у травні 2006 р. було прийнято рішення про «Розширення експортних можливостей України через Генералізовану систему преференций (ГСП)». 23 січня 2006 р. Україну переєстрували як бенефіціара ГСП. Це означає, що Україна може безмитно експортувати в Сполучені Штати 3 400 товарів. Безмитний режим у рамках ГСП дає певним експортним позиціям з України конкурентні переваги на ринку Сполучених Штатів, оскільки компанії-імпортери не сплачують тариф в розмірі від 1 % до 16 %, що діє для експорту.
Основу
експорту України до США складають 4 товарні групи: чорні метали, продукти
неорганічної хімії, добрива, вироби з чорних металів, на які припадає понад 80
% всього експорту.
Крім того, США надає Україні офіційну допомогу щодо техніко- економічної співпраці.
Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф 36, повторити параграф 35 підручника.
Мета: ознайомитися з географічним положенням США, охарактеризувати природно-ресурсний потенціал країни та демографічні особливості населення.
Переглянути відео:
Опрацювати лекційний матеріал, оформити конспект.
Офіційна назва - Сполучені Штати Америки (США) - United States of America (USA).
Форма правління – президентська республіка, в якій владні повноваження розподіляються між
федеральним урядом і урядами 50 штатів.
Державний устрій - федеративна республіка, 50 штатів (state) і 1
федеральний округ. Штати поділяються на округи (county and parish)
Територія -
9 373 тис. кв. км.
Населення -
330 662 682 осіб (01.02.2019 р. ).
Столиця -
місто Вашингтон (Washington), округ Колумбія (572 тис. жителів на 2000 р. )
Найбільші міста - Нью-Йорк, Лос-Анджелес (Каліфорнія), Чикаго (Іллінойс), Хьюстон (Техас),
Філадельфія (Пенсільванія).
Офіційна мова - англійська.
Грошова одиниця – долар.
Державний
прапор США. Полотнище прапора складається з 13 червоних і білих горизонтальних
смуг (7 червоних і 6 білих), які чергуються. У лівому верхньому куті прапора
розташований синій прямокутник з білими п'ятикутними зірками, кількість яких
дорівнює кількості штатів - 50.
13 смуг
означають 13 колишніх колоній, які відповідно до Декларації незалежності США,
ухваленої 4 липня 1776 року 2-м Континентальним конгресом представників
англійських колоній у Північній Америці, об'єдналися й утворили Сполучені Штати
Америки (Вірджинія, Делавер, Джорджія, Массачусетс, Меріленд, Нью-Гемпшир,
Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Род-Айленд, Коннектикут, Південна і
Північна Кароліна).
Дизайн прапора був запропонований депутатом із Нью-Джерсі Френсісом Хопкінсоном (Francis Hopkinson). 13 зірок у синьому кантоні прапора утворювали коло. Цей прапор увійшов в історію як "прапор Бетсі Росс". Вважається, що його виготовила швачка удова Елізабет Рос. Кожний школяр у США знає це ім'я, її невеликий будинок у Філадельфії нині став національним музеєм. У вересні 1777 року новий прапор вперше був використаний у бою (оборона форту Стенуїкс).
Територія США
складається з трьох розрізнених частин. Основна частина, або «суміжні штати»,
знаходиться в центрі Північноамериканського материка між Канадою і Мексикою. Це
48 штатів, на які припадає 85 % площі (7,8 млн км кв) і 99,5 % населення. 49-м
штатом є Аляска — півострів на крайньому північному заході материка. 50-й штат
— Гаванські острови в центральній частині Тихого океану. Водний шлях між
«суміжними штатами» і Аляскою (Сіетл — Анкорідж) становить 2600 км, а відстань
до Гаванських островів (Сан-Франциско — Гонолулу) — понад 3900 км.
За
конфігурацією «суміжні штати» нагадують прямокутник, протяжність якого із заходу
на схід становить приблизно 4500 км і з півночі на південь — 2500 км. На
півночі «суміжні штати» межують з Канадою, на півдні — з Мексикою, на сході
омиваються водами Атлантичного океану, на заході — Тихого. Сухопутні кордони
здебільшого проходять по умовних лініях або водних артеріях.
Географічне
положення США виключно вигідне. Канада і Мексика ніколи не загрожували їм, а
водні простори океанів надійно захищали їх під час першої та другої світових
воєн і водночас сприяли зв'язкам із зовнішнім світом у мирні часи. Відстані між
Нью-Йорком і Лондоном (6000 км) або між Сан-Франциско і Йокогамою (8400 км)
легко долаються за допомогою сучасного транспорту.
На початку XX ст. статистична служба США (Бюро переписів) затвердила поділ території на три великі райони, що історично склалися в процесі розвитку. їх назвали Північ, Південь і Захід. В наш час Північ все частіше розглядають як два окремі райони — Північний Схід та Середній Захід. Крім того, статистики групують штати в дев'ять більш дрібних районів (див. картосхему). В залежності від мети є й інші варіанти групування, зокрема, сільськогосподарське. Широко вживаються такі назви, як Приозер'я (територія між Великими озерами, Аппалачами і річками Міссісіпі та Огайо), Аппалачський Підмонт, Ґалф (узбережжя Мексиканської затоки між Ріо-Ґранде та Міссісіпі) тощо.
Природно – ресурсний потенціал
1. Рельєф
та мінеральні ресурси
Природні умови США відзначаються великою різноманітністю.
Більшу частину основної території країни займають рівнини та низовини й
невисокі гори Аппалачі. Із просуванням на захід рельєф поступово змінюється і
на самому заході США та на Алясці розташовані гори Кордильєри (до 3—5 тис. м).
Тому західна частина країни є найменш придатною для господарської діяльності
людини. І лише на узбережжі Тихого океану, особливо в південно-західній
частині, є сприятливі умови для життя і господарської діяльності людини. Саме
тут розташований один з найбільш розвинутих і заселених штатів — Каліфорнія.
Надра США багаті на, здебільшого, зручні для експлуатації
та вигідно розташовані родовища корисних копалин. За багатством мінеральних
ресурсів (понад 100 видів) США посідають одне з провідних місць у світі. У
надрах США залягають паливно-енергетичні, рудні та нерудні корисні копалини.
Серед паливно-енергетичних ресурсів провідне місце
посідає вугілля. За промисловими запасами вугілля США посідають перше місце у
світі. Виділяються — Іллінойський, Пенсільванський і Аппалачський басейни.
Значні запаси нафти розташовані на узбережжі та в шельфовій зоні Мексиканської
затоки, у передгір'ях Кордильєр, на півночі штату Аляска та в шельфовій зоні
моря Бофорта. У центральних Кордильєрах є великі поклади уранових руд.
Із рудних корисних копалин країна виділяється запасами
залізної руди, що розташовані західніше Великих Американських озер і південніше
Аплалачсьхих гір. Манганових руд у США дуже мало і їх імпортують. Країна багата
на руди деяких кольорових металів (мідні, поліметалеві, ртутні). Є поклади
золота, особливо в штаті Аляска, які значною мірою уже вичерпані. Відносно
невеликі поклади алюмінієвих руд.
Із нерудних корисних копалин важливе значення мають
значні запаси фосфоритів, сірки, калійної та кухонної солей, які зосереджені у
південних штатах (Луїзіана і Техас). Водночас США за рахунок імпорту тепер
задовольняє понад 50 % потреб економіки країни у мінеральній сировині.
2. Клімат
На території США представлені практично всі кліматичні
пояси. Основна частина території країни розміщена у двох із них (північна
частина — у помірному кліматичному поясі, південна — в субтропічному
кліматичному поясі, де є передумови для вирощування двох урожаїв протягом
року). Вона здебільшого добре зволожена (опади сюди приносять східні мусони з
Атлантичного океану). На східному узбережжі США випадає від 1000 до 2000 мм
опадів на рік. У цілому, агрокліматичні умови основної частини території країни
є досить сприятливими для розвитку сільського господарства.
3.
Водні ресурси США
Основним джерелом поповнення запасів води є річки, а
також великі озера. На території, що межує з Канадою, розташована група Великих
озер – найбільших природних прісноводних водоймищ у Північній Америці, що
складають левову частку запасів води США.
Для забезпечення потреб на півдні Штатів, в районі
пустелі Невада, було утворено озеро Мід із загальним обсягом в 35 км³ –
найбільше з рукотворних сховищ води в країні. Найбільша ріка США – Міссісіпі
має басейн вод близько 3 мільйонів км². Також запаси води також поповнюються
завдяки розвиненій системі опріснення океанської води у прибережних зон.
Використовуються водні ресурси в сільському господарстві,
деяких галузях промисловості, а також для задоволення природних потреб
населення. Крім того, гідроелектростанції США забезпечують стабільне
перетворення сили вод великих річок в електрику. Тим самим, Сполучені Штати
повною мірою використовують доступні їм водні ресурси. США мають великі запаси підземних прісних вод, але ці
води мають стратегічне значення і майже не використовуються. Дефіцит прісної
води мають гірські та тихоокеанські штати.
4. Лісові
ресурси
Лісами зайнята третя частина території країни, Так, на
півдні Аляски виростають обширні хвойні ліси, решта частини штату покрита
переважно тундрою з мохами і лишайниками. Центральній частині країни притаманна
змішана лісова рослинність (ялина, сосна, дуб, ясен, береза). Для півночі
східного побережжя характерні кедрові, соснові, листяні ліси. На півдні
рослинність набуває субтропічного характеру — тут з'являються магнолії,
каучуконоси. Побережжя Мексиканського затоки покрите мангровою рослинністю.
Західна частина країни є регіоном пустель і напівпустель, для яких характерні
юка, чагарники і напівчагарники. У пустинних районах росте багато кактусів і
сукулентів. У Каліфорнії поширені цитрусові, різні пальми. Сьєрра-Невада
вважається краєм гігантських секвой.
Населення та демографічна ситуація
За кількістю жителів США поступаються лише Китаю та
Індії, але значно відстають від них. Середня густота населення становить 28
чоловік на 1 км кв. Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км кв), а
також Гірські штати і Великі рівнини. Високою є густота населення в місцях
концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною,
утворили гігантські мегалополіси.
Найбільша міська зона (Північно-східний мегалополіс, або
Босваш) склалася на Атлантичному узбережжі між Бостоном і Вашингтоном, її
протяжність — 960 км, площа — 130 тис. км кв, середня густота населення — 325
чоловік на 1 км кв. Тут зрослися чотири десятки агломерацій (метрополітенів) з
населенням понад 42 млн чоловік. Серед метрополітенів такі гіганти, як Бостон,
Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор і Вашингтон. Поступово складаються ще три
мегалополіси: 1)Сан-Сан (в Каліфорнії — від Сан-Франциско через Лос-Анджелес до
Сан-Дієґо); 2) в Приозер'ї (Чіпіттс) — від Мілуокі через Чикаго і Клівленд до
Шттсбурґа; 3) в штаті Техас — від Далласа — Форт-Уерта до Х'юстона. Такі ж
процеси можна спостерігати в районі Аппалачського Підмонта, у південно-східній
Флориді і на узбережжі Ґалфу.
Демографічна ситуація в США є типовою для
високорозвинених країн: характерний І тип відтворення населення (низький
природний приріст -0,89), переважання частки жінок у статевій структурі,
«старіння» населення, велика частка працюючих економічно самостійних жінок,
знедрібнення сімей.
Зі зменшенням притоку іммігрантів серед яких, особливо в
минулому, переважали чоловіки, істотно змінився і статевий склад населення.
Зараз на 100 жінок припадає 96 чоловіків. Пов'язано це і з тією
обставиною, що жінки живуть довше, ніж чоловіки (середня тривалість життя
у чоловіків становила 74,2 року, у жінок - 79,9 років). Співвідношення
статей, як і вікових груп, помітно змінюється за районами. На Заході, куди
довгий час прямував потік мігрантів всередині країни, помітно переважають
чоловіки, а на Півночі - особливо у великих містах - жінки.
Співвідношення чоловічого і жіночого населення США
становило 49,4% до 50,6%, або в абсолютному вираженні 138,1 млн. чоловіків до
143,4 млн. жінок.
Специфічними для США є проблеми імміграції, формування
американського етносу, характеру міських і позаміських територій.
Імміграції в США належить виняткова роль. США були
створені І переселенцями і зараз жодна країна світу не приймає стільки іммігрантів, як вони. З 1820 p., коли вперше
почалася реєстрація прибулих, по 1993 р. включно на цю територію переселилося
61 млн чоловік.
Про розміри української еміграції в США дають уяву такі
факти. В 1877—1911 pp. в США переселилися приблизно 700 тис. українців, в
основному з теперішніх західних областей. Це була трудова селянська еміграція.
Проте, на відміну від Канади, українці в США осідали в містах, бо роздача
«вільних» земель вже закінчилась. Працювали вони, як правило, на шахтах та
фабриках. Цей факт зумовив їх більш швидку асиміляцію. Після другої світової
війни в США переселилися ще 100 тис. українців — політичних мігрантів і так
званих «переміщених осіб». В 1990 р. 740 тис. американців заявили, що серед
їхніх предків були українці. З них 165 тис. і зараз володіють українською
мовою, а 100 тис. спілкуються нею в сім'ї. Проживають американці українського
походження здебільшого на Північному Сході, а серед міст — у Нью-Йорку, Чикаго
та Філадельфії. Є в США і сучасні емігранти — євреї з України. Найвідомішим їх
осередком став район Брайтон-Біч у Нью-Йорку.
США — найбагатша країна світу з дуже високим рівнем
розвитку людини і рівнем її життя. Але соціальні протиріччя в цій країні більші
й гостріші, ніж у високорозвинених країнах Західної Європи.
Згідно з реаліями субурбанізації сучасні міські утворення
в США поділяються на три типи: сіті, метрополітенський статистичний ареал (МСА)
і консолідований MCA (KMCA). Сіті — це місто в його офіційних межах.
Метрополітен — сіті з його передмістями, тобто те ж саме, що агломерація.
Консолідований метрополітен — це два або більше метрополітенів, що зрослися.
Містами в США вважаються всі населені пункти, в яких
проживає понад 2500 чоловік, всі інші — сільськими. За таких умов 3/4
американців класифікуються як міські жителі і 1/4 (62 млн чоловік в 1990 р.) —
як сільські. Серед останніх лише 5 млн живуть на фермах (фермерське населення
невпинно зменшується, 50 років тому на фермах жило 30 млн чоловік), решта живе
в компактних поселеннях, працює не в сільському господарстві, а у вторинному чи
третинному секторах, має міські побутові умови і веде міський спосіб життя. Це
теж переважно «біла», одноповерхова і благополучна Америка. Чисельність її
населення не зменшується, а навпаки, зростає за рахунок міграції з
метрополітенів. За таких умов поняття «сільська місцевість», «сільські населені
пункти» і «сільські жителі» значною мірою втратили в США свій сенс. Фактично
населення поділяється на метрополітенське, позаметрополітенське і фермерське.
За даними Всесвітньої книги фактів ЦРУ, 51,3% населення США вважають себе
протестантами (південна баптистська конвенція), 23,9% - католики, 12,1% не належать до
будь-якої конфесії, 1,7% - мормони , 1,6% - члени іншої християнської конфесії, 1,7% -
іудеї, 0,7% - буддисти, 0,6% - мусульмани, 2,5% - інше або не зазначено, 4% - атеїсти.
Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф 35 підручника.
2. Виконати тести
1.
Населення
США становить (млн. осіб) (на 2016 р.):
а)
215
б)
323
в)
430
г)
510
2.
Територія
США складається із:
а)
49
штатів
б)
48
штатів
в)
48
штатів і федерального округу
г)
50
штатів і федерального округу
3.
Грошовою
одиницею США – є:
а)
долар
б)
песо
в)
євро
г)
фунт
стерлінгів
4.
Столицею
США - є:
а)
Нью-Йорк
б)
Сан-Франциско
в)
Вашингтон
г)
Чикаго
5.
Столиця
США розташована на території:
а)
штату
Вашингтон
б)
федерального
округу Колумбія
в)
штату
Нью-Йорк
г)
штату
Нью-Джерсі
6.
В
якому році були утворені США?
а)
1866
б)
1766
в)
1876
г)
1776
7.
За
державним устроєм США є:
а)
федеративною
республікою
б)
унітарною
республікою
в)
федеративною
монархією
г)
унітарною
монархією
8.
З
якою країною США має ділянку морського кордону?
а)
Росія
б)
Канада
в)
Мексика
г)
Колумбія
9.
Головною
рисою вигідного економіко-географічного положення США є:
а)
протяжні
сухопутні кордони з Канадою і Мексикою
б)
розташування
у західній півкулі
в)
велика
протяжність основної території із заходу на схід
г)
вихід
основної території до Атлантичного і Тихого океанів
10. З якими із перерахованих країн США має сухопутний кордон?
а)
Росія
б)
Куба
в)
Гондурас
г)
Гватемала
д)
Канада
е)
Мексика
11. Укажіть, за запасами якого виду паливних ресурсів США
входить до першої трійки у світі:
а)
кам'яне
вугілля
б)
нафта
в)
торф
г)
природний
газ
12. Населення США характеризується:
а)
однорідним
расовим і національним складом
б)
складним
расовим складом, але однорідним національним
в) складним расовим і національним складом
г) складним національним складом, але однорідним расовим
10-А 14 березня 2022
Тема. Австралія: господарство.
Мета: характеризуюти основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці, називати домінуючі складники
третинного, вторинного та первинного секторів економіки Австралії, скласти
комплексну економіко-географічну характеристику Австралії.
Виконати тести
1.Чому Австралію можна назвати
«Європою навпаки»?
А у
тектонічній будові материка немає платформи
Б річки
завжди повноводні, а опадів випадає менше
В на півночі
континенту тепліше, ніж на півдні
Г збереглися
різні види копитних і хижих тварин
2.Чому в Бразилії, Аргентині,
Австралії м'ясне скотарство є галуззю спеціалізації?
А країни
компактно розташовані в Південній півкулі
Б завершується
процес індустріалізації економіки
В зберігається
другий тип відтворення населення
Г є великі
площі продуктивних природних пасовищ
3.У якій півкулі розташована
Австралія відносно екватора?
АЗахідній
БСхідній
ВПівнічній
ГПівденній
4. Що істотно відрізняє сімейну
ферму в агробізнесі країн Західної Європи від ферми такого типу в США, Канаді й
Австралії?
А приватна
форма власності на землю
Б менша
площа сільськогосподарських угідь
В виробництво
продукції переважно на експорт
Г використання
найманої робочої сили
5.На картосхемі темним кольором
виділено території десяти країн, що утворюють групу світових лідерів за обсягом
експорту
А кам`яного вугілля.
Б нафти.
В природного
газу.
Г електроенергії.
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
1. Підручник,
опрацювати § 30, підготувати конспект.
2. Дослідження. (Підготувати презентацію (одна тема на вибір))
1) Національні
парки Австралії як об’єкти міжнародного туризму.
2) Канберра — політико-адміністративний центр країни.
3) Розвиток Західної Австралії у контексті зростання глобального попиту на природні ресурси.
10-А 21 лютого 2022
Тема. Місце Австралії у світі та регіоні. Природно-ресурсний потенціал. Населення.
Візитна
картка Австралії
Офіційна
назва – Австралійський
Союз
Площа – 7692 тис.км2
Населення – 25,6 млн. ос.
Столиця – Канберра
Державний
устрій: федеративна
держава у складі Співдружності націй
Склад
території – 6 штатів, 2
території
Член міжнародних організацій – ООН, Форум Тихоокеанських
островів та ін.
Офіційна
мова – англійська
Релігія – християнство (протестантизм, католицтво)
|
Показник |
Значення |
Місце в Океанії |
Місце у світі |
|
Площа території |
7,7 млн км2 |
1 |
6 |
|
Населення |
25,6 млн осіб |
1 |
52 |
|
ВВП |
1.4 трлн дол.США |
1 |
13 |
|
ВВП на душу населення |
56,1 тис. дол. США |
1 |
10 |
|
Індекс розвитку людського потенціалу |
0,939 |
1 |
2 |
1. Підручник, опрацювати § 29 (Оформити конспект)
2.Використовуючи офіційний сайт Australian Bureau of Statistics, в розділі Статистика → Люди → Населення ознайомтесь з інформацією. Заповніть таблицю у зошиті, зазначаючи потрібну інформацію. (Ця інформація є в підручнику)
Посилання: https://www.abs.gov.au/statistics/people/population
|
|
Показник |
Кількісне
значення |
|
1. |
Кількість населення |
|
|
2. |
Народжуваність |
|
|
3. |
Смертність |
|
|
4. |
Сальдо міграції |
|
|
5. |
Очікувана тривалість життя (жінки/чоловіки) |
|
|
6. |
Середній вік населення |
|
|
7. |
Рівень урбанізації |
|
Контрольна робота на тему
"Загальна характеристика Азії. Країни Азії"
Лекційний матеріал
Належить до групи країн, що розвиваються. Враховуючи її економічні успіхи останніх десятиріч, іноді її відносять до нових індустріальних країн. Загальний ВВП (за ПКС) — 9,4 трлн $ (2017) — 3-тє місце в світі, ВВП на душу населення — 7,2 тис. $ — 155 місце. Структура ВВП: сільське господарство — 16,8 %, промисловість — 28,9 %, сфера послуг — 46,6 %. Чинники, що забезпечили економічне зростання: 1) багатий та різноманітний природно-ресурсний потенціал; 2) величезна «армія» молодих працівників, швидке підвищення рівня їх кваліфікації; 3) запровадження економічних реформ, спрямованих на індустріалізацію, економічну та продовольчу самостійність; 4) масштабний розвиток науково-технічної інфраструктури в країні. Територіальна структура — найбільші економічні центри — Мумбаї Колката, Бангалор, Ченнаї, Делі (т. зв. «каркас»); вони зв’язані між собою найважливішими транспортними магістралями, які відіграють роль головних осей економічного розвитку країни («коридори зростання»).
Значна роль видобувної промисловості (вугілля, нафта, руди металів). Динамічний розвиток обробної промисловості. Найбільше значення мають: 1) металургія — третє місце в світі за виробництвом сталі; видобуток бокситів та виплавка алюмінію, мідна, цинкова, свинцева промисловість; 2) машинобудування — верстати й екскаватори, локомотиви й автомобілі (понад 30 іноземних та національних компаній), текстильне й гірничошахтне обладнання, літаки, різні види електроапаратури та електроніки; 3) хімічна — виробництво мінеральних добрив, штучних волокон, побутової хімії, парфумерної та фармацевтичної продукції; 4) легка — текстильна (бавовняні, вовняні, шовкові та ін. тканини), одяг; 5) харчова — рисоочисна, борошномельна, чайна, цукрова, виробництво спецій; 6) ювелірна — обробка дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, виробництво ювелірних виробів.
Рослинництво: 80 %, основна частина
оброблюваних земель зайнята зерновими культурами: рис,
пшениця, просо, кукурудзу, ячмінь, сорго; також вирощують боби, картоплю,
овочі, фрукти, чай, цукрову тростину, бавовник, джут. Тваринництво: перше місце
в світі за поголів’ям великої рогатої худоби (переважно використовують як
робочу силу).
Найбільший постачальник ІТ-послуг
у світі — 18, 5 % виробництва продукції програмного
забезпечення. Державні програми розвитку аутсорсінгу «Сто розумних міст»,
«Цифрова Індія» та ін. Головний центр ІТ-індустрії — місто Бангалор на півдні
країни («Кремнієва долина» Індії). На його околицях розташовані технопарки (Electronics City, Whitefi eld,
Inner Ring Road, Outer Ring Road, Bagmane та ін.), де базуються
представництва численних ІТ компаній. Кіноіндустрія — найбільша у світі.
Головний кінематографічний майданчик розміщений у Болівуді в мегаполісі Мумбаї. Туризм: екскурсійний, пляжний, паломницький, релігійний,
екологічний, шопінг — туризм, «нетрянський» туризм. Відносно добре розвинена
транспортна система. Основна роль у внутрішніх перевезеннях належить
залізничному (за довжиною залізничних шляхів входить до п’ятірки світових
лідерів) та автомобільному. Головні морські порти — Мумбаї, Колката, Кочин,
Ченнаї, Колката, Панаджі (Гоа) та Рамешварам. Міжнародні аеропорти Делі, Колката,
Мумбай.
Експорт: дорогоцінні камені, фармацевтична продукція, одяг,
хімікати, суттєво зростає питома вага машин і устаткування, включаючи
електроніку. Крупний експортер
програмного забезпечення. Імпорт: нафта, необроблені дорогоцінні камені,
продукція машинобудування, хімікати, пластмаси, метали. Основні торгівельні
партнери: США, Китай, ОАЕ, Саудівська Аравія, Швейцарія, Німеччина.
Важливий партнер України — 10 %
загального обсягу двосторонньої торгівлі України з
країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Україна експортує чорні метали,
вироби з них (49 % всього обсягу експорту), машини, устаткування, продукцію
хімічної промисловості. Імпорт в Україну: продукція хімічної промисловості,
фармацевтичні препарати, сільськогосподарська продукція, продукти харчової промисловості.
Понад 4000 індійських студентів навчаються в українських університетах
та коледжах, переважно медичного спрямування.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
1. Підручник, опрацювати § 28, повторити §§ 24-27. Підготуватися до контрольної роботи за темами: Японія,Китай, Індія.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
1. Підручник, опрацювати § 28 п.1-3.
2. Позначити на контурній карті найбільші міста Індії
Мета: створити образ країни, на конкретних прикладах розглянути специфіку економіки країни.
Завдання. За картами атласу знайдіть та поясніть розбіжності господарської спеціалізації Східного та Західного Китаю.(письмово у зошиті)
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Підручник, опрацювати § 27.
2. Позначити на контурній карті найбільші промислові центри Китаю.
Завдання
1. На
контурній карті позначте:
а)
кордони Китаю та країни-сусіди;
б)
умовний кордон між Західним і Східним Китаєм;
в) найбільші міста Китаю.
Завдання 2. Сформулюйте п’ятьма реченнями факти, які вас найбільше вразили під
час вивчення Китаю.
1. Підручник, опрацювати § 26
Господарство
На думку експертів, сучасний стан
господарства Японії визначається як «постіндустріальне суспільство». Хоча
промисловість продовжує залишатися важливою сферою економіки (29 % ВНП),
неухильно зростає значення невиробничого сектору (сфера послуг, фінанси,
науково-дослідна діяльність). Пріоритетним напрямом розвитку країни японський
уряд вважає зростання науково-технічного потенціалу.
Сьогоднішня Японія є, на думку багатьох фахівців, діючою моделлю
екологічної ситуації, яка в майбутньому може сформуватися в будь-якій країні. Для розв’язання
задачі «від технології очищення — до чистої технології» ще в 1981 р. була
прийнята велика програма під назвою «Базова технологія промисловості наступного
покоління». Програма містить три розділи: нові матеріали, біотехнологія, нові
електронні прилади, що забезпечують науковими розробками промисловість. На
сьогодні наукових робітників в Японії більше, ніж у Німеччині, Франції та
Великої Британії разом узятих. Загалом на сучасну Японію надходить близько 1/3
продаж наукомісткої продукції на світовому ринку.
Основна задача майбутнього —
навчитися працювати в замкненому циклі, як природа. За даними центру «Чиста
Японія» 50 % відходів переробної промисловості можуть ефективно
використовуватися як ресурси. Наприклад, фірма «Денсо», постачальник
електронної «начинки» для «Тойоти», заявила, що у її виробах немає деталей, які
не могли б використовуватися повторно.
Завдання 1. За
картами атласа визначте провідні галузі промисловості та пояснить географію її
розміщення.
Завдання 2. За картами атласа та текстом підручника визначте особливості галузевого складу та розміщення сільського господарства Японії.
Сільське господарство
На сільське господарство припадає
1 % ВВП. Японському фермерові вдається нагодувати
населення власними овочами, фруктами та ягодами, а своєї м’ясо-молочної
продукції не вистачає. Рису збирають до 15 млн т на рік, урожайність сягає 65
ц/га, а собівартість у кілька разів вища, ніж, наприклад, у Таїланді.
Японці виловлюють до 12 млн т
риби й інших морепродуктів. Досягнуто значних успіхів і в аквакультурі: значна
кількість риби й молюсків розводиться й вирощується в штучних водоймах і на
плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.
Транспортна інфраструктура в
Японії високо розвинена. Її основою є мережа автомобільних доріг загальною
протяжністю понад 800 тис. км. Успішно працює система тунелів, естакад, мостів,
які з’єднали чотири головні японські острови. Основну частину внутрішніх
перевезень вантажів і пасажирів забезпечують залізничний і автомобільний
транспорт. Широко відомі швидкісні пасажирські лінії Японії. У
зовнішньоторговельних зв’язках країни помітно зростає частка авіаційного
транспорту. Морський транспорт пов’язує країну з усіма регіонами світу.
Завдання 3. Користуючись картою атласа,
назвіть найбільші морські порти Японії.
Ставши економічною наддержавою,
Японія дедалі відчутніше впливає на світову господарську систему. У центрі цих
зв’язків — економічні відносини між Японією і США, на частку яких припадає 40 %
світового ВВП і понад 20 % світового експорту.
Основними торговими партнерами
Японії також є ФРН, Австралія, Канада, Південна Корея і Китай. Збільшуються
обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29 % зовнішньоторговельного
обігу).
За вартістю експорту готових
промислових виробів 64 % припадає на машини та обладнання. Міжнародною
спеціалізацією Японії є продукція наукомістких високотехнологічних виробництв.
Істотно змінюється структура імпорту Японії: зменшується частка сировинних
товарів, і збільшується частка готової продукції, особливо виробів з НІК Азії:
кольорових телевізорів, відеокасет, магнітофонів, запасних частин тощо.
Найважливішим напрямом зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт
капіталу. За обсягом інвестицій (близько 50 млрд дол. на рік) країна є одним зі
світових лідерів нарівні з США і Великою Британією. Японські інвестиції в
іноземні продуктивні потужності насамперед сконцентровані в США і нових
індустріальних країнах Азії.
Зовнішньоторговельні зв’язки
Японії з Україною перебувають на стадії розвитку. Зовнішньоторговельний обіг
між двома країнами наблизився до 250 млн дол. Японія імпортує з України
продукцію чорної металургії, експортує продукцію хімічної промисловості,
електронну техніку, автомобілі, виявляє зацікавленість українською наукою і
наукомісткими виробництвами.
Загалом у міжнародному поділі праці Японія є одним зі світових фінансових
центрів і «науково-виробничою лабораторією світу».
Домашнє завдання
1. Опрацювати §25.
2. Скласти схему
зовнішньоекономічних зв’язків Японії.
3. Позначити на контурній карті найбільші міста Японії та їх промислову спеціалізацію
Опрацьований матеріал сфотографувати та вислати на на елентронну пошту ejilova02.03@i.ua
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
1.
Підручник, опрацювати § 24.
2. Позначити на
контурній карті найбільші міста Японії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий